ТИЖДЕНЬ ІМУНІЗАЦІЇ
Тиждень імунізації: перевірте свій вакцинальний статус, надолужте пропущені щеплення
Сьогодні, 24 квітня, стартує Тиждень імунізації. Це ще одна можливість нагадати: вакцинація — це про здорове майбутнє без страху перед хворобами, які ми можемо приборкати.
Імунізація — одне з найбільших досягнень людства
За останні 50 років вакцинація врятувала 154 мільйони життів (це шість життів на хвилину щодня, починаючи з 1974 року, коли була започаткована Розширена програма імунізації), і здатна захистити й ваше життя від небезпечних хвороб.
«Дотримання Національного календаря профілактичних щеплень — це основа захисту від небезпечних інфекцій, особливо для дітей. Усі вакцини, які використовуються в Україні, є безпечними та ефективними, і саме завдяки їм ми можемо запобігти серйозним захворюванням», — зазначає Генеральний директор Центру громадського здоров’я Михайло Росада.
Перший науково описаний випадок успішної вакцинації датують 1796 роком. Експеримент англійського лікаря Едварда Дженнера відкрив шлях до, без перебільшення, одного з найвизначніших досягнень людської цивілізації. Він помітив, що доярки, які перехворіли на коров’ячу віспу, не хворіли на натуральну. Тоді лікар Дженнер ввів збудника коров’ячої віспи восьмирічному сину свого садівника. Хлопчик переніс недугу легко, без загрози для життя. Пізніше Дженнер вводив йому збудника натуральної віспи понад 20 разів — і дитина не захворіла. В її організмі сформувався імунітет.
У 1967 році Всесвітня організація охорони здоров’я розпочала глобальну кампанію з викорінення натуральної віспи та у 1979 оголосила про повну ліквідацію хвороби. Завдяки впровадженню вакцинації проти натуральної віспи людству вдалося повністю ерадикувати (викорінити) одну з найнебезпечніших хвороб в історії людства.
Відтоді щеплення проти натуральної віспи більше рутинно не проводиться, адже в цьому зникла потреба. Це перший приклад в історії, коли інфекційне захворювання вдалося викорінити завдяки вакцинації.
Вакцинація перемогла натуральну віспу. А як щодо викорінення інших хвороб?
«Впливаючи на циркуляцію збудника, ми можемо досягти його ліквідації. Не буде збудника — не буде і хвороби. Саме так сталося з натуральною віспою», — коментує Федір Лапій, голова Національної технічної групи експертів з питань імунопрофілактики (НТГЕІ), лікар – дитячий інфекціоніст, доцент кафедри педіатрії, імунології, інфекційних та рідкісних захворювань Міжнародного Європейського Університету.
Також є реальна можливість викорінення інших вакцинокерованих хвороб, як-от кір. Для цього треба, щоб серед населення був достатній рівень вакцинації. За низького показника охоплення щепленнями є ризик зростання кількості випадків захворювання. Так сталося і в Україні, бо в останні роки рівень охоплення щепленнями проти кору не досягав рекомендованих 95%. Зокрема, у 2024 році перше щеплення КПК (проти кору, паротиту та краснухи) отримали 91,4% дітей у віці одного року, а друге — лише 83,4% шестирічних. У 2024 році в Україні було зареєстровано 433 випадки кору, що майже в сім разів більше, ніж за аналогічний період 2023 року, коли випадків було 65. У січні-лютому 2025 року зафіксовано 324 випадки кору. В Україні зараз ризик спалаху оцінюють як високий, що обумовлено низьким рівнем вакцинації серед населення. Перевірте, чи ви та ваші діти отримали всі дози КПК. Якщо ні — зверніться до вашого сімейного лікаря. Вакцини є в наявності в усіх регіонах.
«Можна також подолати циркуляцію збудника поліомієліту. Ми вже досягли ерадикації вірусів поліомієліту типу 2 і типу 3, тобто дикі віруси цих типів більше не існують на Землі. Однак є мутовані віруси, що викликають спалахи, і ці випадки все одно називаються поліомієлітом, хоча це вже не дикий вірус, а мутований, що виник через низький рівень вакцинації».
В Україні спалах поліомієліту востаннє фіксували у 2021 році. Показник охоплення щепленнями проти поліомієліту залишається нижчим за рекомендовані 95%, попри достатню кількість вакцин. У 2024 році щеплення отримали 87,8% дітей до одного року, 87,3% — у 18 місяців, 83,6% — у 6 років, 80,8% — у 14 років.
Слід пам'ятати, що від деяких хвороб колективний імунітет не захистить і не дасть припинити циркуляцію збудника. Проти них діє індивідуальний захист у вигляді щеплення.
«Наприклад, вакцина проти дифтерії не припиняє циркуляцію збудника, проте це щеплення, як і вакцина проти правця, захищає кожну людину індивідуально від проявів інфекції, від дії токсинів, які виробляє збудник. Заразившись збудником, людина не буде хворіти. Тому вакцинуватися потрібно кожному, бо те, що навколо вас 99,99% людей будуть вакциновані, аж ніяк не захистить».
Як перевірити свій вакцинальний статус
Зверніться до свого сімейного лікаря для отримання консультації про час для щеплення за календарем. Він також за потреби допоможе відновити історію щеплень, перевіривши медичні записи.
Якщо ж ви опинилися в новому місці без медичних документів і не маєте змоги підтвердити свій або дитячий вакцинальний статус у сімейного лікаря — не хвилюйтеся: Міністерство охорони здоров’я, Центр громадського здоров’я та Національна технічна група експертів з питань імунопрофілактики розробили рекомендації, які допоможуть внутрішньо переміщеним особам отримати необхідну інформацію про щеплення.
Джерело: Центр громадського здоров'я України
Щеплення захищають більше ніж ми звикли думати: неочевидна користь вакцинації
Коли ми говоримо про щеплення, то найчастіше маємо на увазі профілактику конкретних інфекційних хвороб: кору, кашлюку, дифтерії, поліомієліту, грипу тощо. Це базове уявлення про вакцинацію — і воно абсолютно правильне. Водночас є непрямі, менш очевидні позитивні ефекти щеплень на здоров’я людини. Про них розповідаємо у матеріалі, підготовленому Центром громадського здоров’я у співавторстві з Федором Лапієм, головою Національної технічної групи експертів з питань імунопрофілактики (НТГЕІ), лікарем – дитячим інфекціоністом, доцентом кафедри педіатрії, імунології, інфекційних та рідкісних захворювань Міжнародного Європейського Університету.
Вакцинація захищає від антибіотикорезистентності
Один із найгостріших викликів сучасної медицини — це стійкість бактерій до антибіотиків. Причина — надмірне та часто необґрунтоване застосування антибіотиків, яке сприяє селекції, тобто відбору, стійких бактерій. Щороку зростає кількість випадків, коли звичні препарати не діють, а пацієнти з бактеріальними інфекціями не реагують на лікування.
За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ), вакцини, які вже використовуються або перебувають на різних стадіях розробки, можуть зменшити кількість необхідних призначень антибіотиків на 22% у всьому світі або на 2,5 мільярда встановлених добових доз щорічно.
Захищаючи людину від хвороб, вакцинація знижує необхідність вживати антибіотики та, як наслідок, запобігає розвитку антибіотикорезистентності.
«Вакцинація допомагає запобігти хворобам, під час яких лікарям доводиться вирішувати, чи потрібно призначати антибіотики», — зауважує Федір Лапій.
Щеплення навіть проти вірусних інфекцій допомагає знизити частоту призначення антибіотиків. Звісно, вірусні хвороби не лікуються антибіотиками, проте деякі з них (наприклад, грип) можуть мати ускладнення у вигляді бактеріальних інфекцій, як-от пневмонія чи отит. І вже ці ускладнення потребують антибіотикотерапії. Тож запобігаючи вірусній інфекції вакцинацією, ми одночасно зменшуємо ризик ситуацій, коли антибіотики стають необхідними.
Також вакцинація непрямо запобігає контакту з госпітальними інфекціями. Потрапивши до медзакладу, пацієнт має ризик зіткнутися з бактеріями, які живуть у лікарнях і мають високу стійкість до антибіотиків. Уникнути цього ризику допомагає саме вакцинація: чим рідше людина хворіє, тим менша ймовірність потрапити до лікарні.
«Факти говорять чітко: вакцини відіграють важливу роль у боротьбі з антибіотикорезистентністю», — резюмує Федір Лапій.
Вакцина від туберкульозу захищає від раку сечового міхура
Вакцина БЦЖ, яка в Україні вводиться новонародженим, передусім захищає від розвитку тяжких форм туберкульозу, як-от туберкульозний менінгіт і міліарний туберкульоз. Та її дія набагато ширша.
«Зокрема, вакцина БЦЖ значно знижує смертність серед дітей раннього віку. Тобто, вона загартовує як імуномодулятор».
Також вакцину БЦЖ застосовують для зниження ризику рецидиву неінвазивного раку сечового міхура або його поширення в глибші шари сечового міхура. Препарат уводять безпосередньо в сечовий міхур. Контакт слизової оболонки із вакциною викликає локальну імунну відповідь, під час якої активуються імунні клітини, здатні знищувати ракові клітини.
Вакцина проти гепатиту B може захистити від раку печінки
У дітей, які інфікуються від матері вірусом гепатиту B, захворювання в 95% набуває хронічної форми та може призвести до розвитку цирозу або раку печінки. Щеплення новонароджених дозволяє запобігти розвитку гепатиту, а отже — і цирозу та раку печінки в майбутньому.
Вакцинація під час вагітності захищає не лише жінку, а й дитя
Вакцинація вагітних захищає не тільки жінку, але й немовля в перші місяці життя, коли воно ще не має змоги отримати щеплення. Наприклад, вакцинація проти кашлюку, дифтерії та правця під час вагітності дозволяє матері передати антитіла до цих хвороб через плаценту.
Якщо вагітна була вакцинована, то в її новонародженої дитини ймовірність захворіти на правець (смертельний для немовлят) на 88% нижча, перебіг захворювання легкий, а ймовірність летальності зменшується на 92%.
Щеплення як захист проти деменції
Щеплення проти гепатиту A, черевного тифу, дифтерії, а також комбінована вакцина проти гепатиту A і тифу, може знизити ризик розвитку деменції в пізньому віці, згідно з новим дослідженням.
Механізм дії полягає в тому, що вірусні інфекції можуть спричиняти тривале запалення, в яке може бути залучена і мозкова тканина, — пошкоджуються нейрони та порушується їхня взаємодія. Вакцинація допомагає запобігти цим інфекціям або зменшити їхню тяжкість, тим самим знижуючи ризик запалення в мозку та подальшого когнітивного порушення.
Чим небезпечна відмова від вакцинації
Вакцини настільки добре працюють, що ми нечасто усвідомлюємо, від чого саме вони нас уберігають. Люди забули про страх інфекцій, проти яких було винайдено вакцини. Дехто навіть вирішує відмовитися від щеплень під впливом дезінформації та ворожих маніпуляцій.
Відмова від вакцинації — це серйозна загроза не тільки для здоров’я самого відмовника, а й для людей довкола та суспільства в цілому. Вакцинація проти інфекційних хвороб відіграє ключову роль у запобіганні епідеміям, ускладненням і смертям від захворювань, яких можна уникнути завдяки щепленням.
Яким був світ без вакцинації?
До розроблення у 1963 році вакцини проти кору, масштабні епідемії хвороби відбувалися кожні два-три роки. Понад 2,6 мільйона людей помирали від кору щороку, поки вакцинація від цієї хвороби не почала масово використовуватись.
Інша хвороба, проти якої ми сьогодні вакцинуємося, — це поліомієліт, який в основному вражає дітей до п'яти років. Він може викликати параліч за лічені години і призводить до смерті від 5% до 10% паралізованих. На початку 1950-х років поліомієліт спричиняв понад 15 000 випадків паралічу щороку. Після появи в 1955 і 1963 роках вакцини проти поліомієліту, кількість випадків різко скоротилася. З 1979 року у США не було зафіксовано жодного випадку поліомієліту, а в усьому світі ця хвороба майже повністю викорінена.
До початку використання вакцини проти грипу, яка стала широко доступною в 1945 році, пандемії грипу були поширеним явищем і призводили до смертельних випадків. Пандемія грипу 1918 року, так звана «іспанка», спричинила понад 20 мільйонів смертей у всьому світі за 1918–1919 роки.
Лише за сезон 2018–2019 років вакцина проти грипу запобігла приблизно 4,4 мільйона випадків захворювання на грип, 2,3 мільйона звернень до лікарів у зв'язку з грипом, 58 000 госпіталізацій через грип і 3 500 смертям від грипу.
Про ці жахи легко забути, коли більшість населення світу вакциновано і працює колективний імунітет.
Масова відмова вакцинуватися — крах колективного імунітету
Коли багато людей відмовляються від вакцинації, колективний імунітет починає знижуватися. Це означає, що хвороби можуть знову почати ширитися, ставлячи під загрозу не лише невакцинованих, а й тих, хто не може отримати щеплення через постійні чи тимчасові медичні протипоказання.
Колективний імунітет є критично важливим для захисту громади, особливо для найуразливіших верств населення, таких як діти, літні люди та люди з хронічними захворюваннями.
Найяскравішим прикладом дії колективного імунітету є викорінення натуральної віспи. За 1940–1960 роки, до початку глобальної кампанії з ліквідації віспи, ВООЗ оцінила, що ця інфекційна вірусна хвороба забирає близько двох мільйонів людей щороку по всьому світу. Останній природний випадок віспи був діагностований у жовтні 1977-го. У 1980 році Всесвітня організація охорони здоров’я засвідчила глобальне викорінення хвороби. Завдяки вакцинації була досягнута практично 100-відсоткова колективна імунізація, що сформувало колективний імунітет і зробило неможливим подальше розповсюдження вірусу.
Докладніше про колективний імунітет.
Кашлюк, дифтерія та правець — без вакцини вони вбивають
Кашлюк для немовлят є смертельно небезпечним, тому що він може викликати апное — тимчасову зупинку дихання та призвести до смерті. Кашлюк усе ще вбиває 160 000 дітей щороку — більшість із них у віці до одного року, перш ніж вони були повністю імунізовані. До впровадження обов’язкової вакцинації проти кашлюку, ця інфекція була значно смертельнішою, вбиваючи кожну десяту дитину, яка була інфікована. Запровадження планової імунізації призвело до зменшення випадків захворювання у 150 разів.
В Україні з 2023 року відзначається тенденція до зростання захворюваності на кашлюк. За вісім місяців 2024 року зареєстровано 6073 випадки захворювання, що у 22 рази більше ніж за аналогічний період минулого року.
У випадку виникнення дифтерії у невакцинованих людей, які не отримують лікування, летальність становить 29%, а ймовірність інвалідності ще вища.
У разі виникнення правця у дитини у неонатальному періоді (з моменту народження дитини до закінчення 28 повних діб життя) летальність становить 80%. Якщо ж мати дитини вакцинована, ймовірність захворіти на правець у новонародженого на 88% нижча, перебіг захворювання легкий, а смертність знижується на 92%. А оскільки правець не передається від людини до людини, то колективного імунітету від нього не існує, і вакцинація — єдиний спосіб захиститися від цієї хвороби.
Оскільки новонароджених уперше вакцинують проти кашлюку, дифтерії та правця лише у віці двох місяців, доти їхній захист цілковито залежить від матері і того, чи вакцинована вона проти цих хвороб.
Краще вакцинуватися з запізненням, ніж не вакцинуватися взагалі
У цілому, кожна дитина в Україні має отримати щеплення проти десяти небезпечних інфекцій за Національним календарем профілактичних щеплень: проти гепатиту B, туберкульозу, кору, паротиту, краснухи, дифтерії, правця, кашлюка, поліомієліту та гемофільної інфекції типу B.
Дорослі також мають вакцинуватися за календарем, зокрема, робити ревакцинацію проти правця та дифтерії кожні 10 років. Це знижує ризик захворіти й допомагає уникнути тяжкого перебігу хвороби, ускладнень, інвалідності, а головне — смерті.
Якщо ж ви пропустили планову вакцинацію, зверніться до свого сімейного лікаря і він складе для вас індивідуальний графік щеплень із дотриманням мінімальних інтервалів.
Особливо важливо вакцинуватися в передепідемічний період сезонних інфекцій — це надійний спосіб набути імунітет до інфекційної хвороби.
