2 квітня – Всесвітній день поінформованості про аутизм
Ранній дитячий аутизм – особлива аномалія психічного розвитку, якій характерні стійкі і своєрідні порушення комунікативної поведінки, емоційного контакту дитини з навколишнім світом і вміння правильно реагувати на зовнішні ситуації. Основна ознаку аутизму, неконтактність дитини, виявляється зазвичай рано, вже на першому році життя, але особливо чітко у віці 2-3 років у період першої вікової кризи.
З клінічного погляду ранній дитячий аутизм є одним з найбільш важких порушень розвитку. Поведінці дітей із раннім дитячим аутизмом характерна байдужість або захисна реакція стосовно “нормальних” пропозицій контакту, спілкування; напружено-боязлива прихильність до певних щоденних устроїв і процедур; однобічність, самостимульовані практичні підходи; недостатній розвиток засобів вираження, комунікації (мови, міміки) і неготовністю до практичних вимог життя.
Термін “аутизм” (від грецького autos) ввів швейцарський психіатр Л. Каннер у 1943 р. Лікар вперше дав цілісний опис синдрому, який він визначив як ранній дитячий аутизм (РДА). Однак дослідження в цій області були проведені зовсім недавно.
Ранній дитячий аутизм розкривається на перших місяцях чи на першому році життя відмовою частини малюків обіймати матір. Малюк виявляє небагато ознак соціального контакту та повністю зайнятий неживими предметами. Мова розвивається із затримками або взагалі відсутня. Дитина протидіє змінам і демонструє напади гніву чи гострого занепокоєння при зміні звичних умов. Інтелектуальний розвиток може бути як нормальним, так і більш швидким, чи повільним та неоднорідним.
Як розпізнати аутизм?
Розлад проявляється у дітей віком до трьох років. У таких малюків порушені соціальні взаємодії і вузьке коло інтересів. Реабілітаційна програма у випадку з аутистами більш ефективна при зверненні у півтора-два роки. Чим пізніше з дитиною починає займатися професіонал, тим менше шансів соціалізувати її. Щоб помітити розлад на ранній стадії, необхідно звернути увагу на ранні ознаки.
Зоровий контакт. Якщо на півроку у дитини відсутній або порушений зоровий контакт із батьками (малюк не дивиться в очі), це привід для звернення до фахівця. Медики відзначають також, що аутисти частіше дивляться на область рота батьків.
Емоції. Діти з розладом аутистичного спектру не повторюють емоції дорослих. Зазвичай у віці дев’яти місяців малюки починають наслідувати батьків, копіюючи посмішку, звуки. А малюки-аутисти не виражають емоцій.
Реакція. Якщо до року у малюка відсутня реакція на власне ім’я, а також бажання взаємодіяти з батьками, це також може бути проявом розладу. Крім того, діти з аутизмом не використовують вказівний жест, коли чогось хочуть.
Мова. До 16 місяців дитина повинна вимовляти окремі слова і звуки. До двох років діти вже повинні формувати фрази з двох і більше слів. Аутисти ж частіше спілкуються окремими словами. Наприклад, «пити», «є», «іграшка». Слова вони вимовляють монотонно, не звертаючись до когось конкретного.
Ритуали. Малюкам іцз розладом аутистичного спектру властиве часте і монотонне повторення дій. Порушення ритуалу викликає протест із боку дитини. У ранньому віці це можуть бути ігри з водою (переливання зі склянки в склянку) або включення і виключення світла. Відзначимо, що такою «грою» дитина може займатися довго, а відвернути її буде практично неможливо.
Розпізнати аутизм на ранніх стадіях можна за такими основними критеріями: не спостерігається реакція на ім’я, звернення, запитання; дитина не проявляє емоцій, зацікавленості предметами навколишнього середовища; помітна відстороненість від зовнішнього світу – відсутній контакт із оточуючими, дитина замкнута у собі. Також можлива «больова» реакція на дотики, що супроводжується криком і плачем.
Ранній дитячий аутизм можна сплутати з деякими іншими проблемами, які зустрічаються у дітей.
По-перше, майже у кожної аутичної дитини у віці немовляти підозрюють глухоту чи сліпоту. Ці підозри викликані тим, що вона, як правило, не відгукується на своє ім’я, не виконує вказівки дорослого, не зосереджується з його допомогою.
По-друге, часто виникає необхідність співвіднести дитячий аутизм і розумову відсталість. Адже дві третини дітей з аутизмом при звичайному психологічному обстеженні оцінюють як розумово відсталих (а половина з них – як глибоко розумово відсталі).
По-третє, в деяких випадках необхідно вирізняти мовленнєві труднощі при дитячому аутизмі від інших порушень мовленнєвого розвитку. Часто перші тривоги виникають у батьків аутичних дітей саме у зв’язку з незвичністю їх мовлення: дивна інтонація, штампи, перестановка займенників, ехолалії. По-четверте, як для професіоналів, так і для батьків важливо розмежовувати дитячий аутизм і шизофренію. З їх змішанням пов’язана велика кількість не тільки професійних проблем, але й особистих переживань в сім’ях аутичних дітей. Нарешті, по-п’яте, необхідно зупинитися на розрізненні синдрому дитячого аутизму і порушення спілкування, обумовлені особливими умовами життя, виховання дитини. Такі порушення можуть виникнути, якщо в ранньому віці дитина не має можливості встановити емоційний контакт із близькою людиною, тобто у випадку так званого дитячого госпіталізму.
Відомо, що нестача вражень та емоційних контактів із людьми часто викликає серйозну затримку психічного розвитку у дітей, які виховуються в дитячих будинках. У них можливий також розвиток особливої стереотипної активності, що спрямована компенсувати нестачу контактів зі світом.
Іншою причиною психогенного порушення спілкування може бути негативний невротичний досвід дитини: перенесена травма, неспроможність у взаємодії з іншою людиною. Порушення спілкування тут, як правило, вибіркове і стосується саме окремих, тяжких для дитини ситуацій. Навіть якщо невротичний досвід спричинив вибірковий мутизм, тобто мутизм, що виявляється лише в особливих обставинах (під час відповіді на уроці, при спілкуванні з чужими дорослими тощо), то і тоді у дитини з порушеннями психогенного характеру контакт із близькими, з дітьми в ігровій ситуації може зберігатися. У випадку ж дитячого аутизму можливість комунікації порушена в цілому, причому найтрудніша для таких дітей організація ігрових контактів з однолітками.
Рання діагностика аутизму має важливе значення, оскільки прогноз цієї аномалії розвитку залежить від своєчасного початку психолого-педагогічної корекції і лікування.
У дитини з аутизмом порушене формування усіх форм довербального і вербального спілкування. Перш за все у неї не формується зоровий контакт, дитина не дивиться в очі дорослого, не простягає ручки з німим проханням, щоб її взяли на руки, як це робить здорове маля вже на першому етапі соціально-емоційного розвитку.
На всіх етапах розвитку дитина з аутизмом у спілкуванні з оточуючими не звертається до мови міміки і жестів, як це роблять діти першого року життя, а також діти з порушеннями слуху і мови. Основна особливість дітей з аутизмом – це прагнення уникати контакту з іншими людьми. Дитина ні на кого не дивиться, не спілкується з близькими. Ставиться до них, як до неживих предметів. Водночас їй характерна підвищена вразливість, її реакції на оточення часто непередбачувані і незрозумілі. Така дитина може не зауважувати відсутності близьких родичів, батьків і надмірно хворобливо і збуджено реагувати навіть на незначні переміщення і перестановки предметів у кімнаті.
При аутизмі своєрідний характер має ігрова діяльність. Її характерною ознакою є те, що зазвичай дитина грається сама, переважно використовуючи не ігровий матеріал, а предмети домашнього вжитку. Вона може довго і одноманітно бавитися зі взуттям, шнурками, папером, вимикачами, дротами тощо. Сюжетно-рольові ігри з однолітками у таких дітей не розвиваються. Спостерігаються своєрідні патологічні перевтілення в той чи інший образ у поєднанні з аутичним фантазуванням. При цьому дитина не зауважує оточуючих, не вступає з ними в мовний контакт.
Для дітей з аутизмом характерні різноманітні порушення психомоторики, що виявляються, з одного боку, в моторній недостатності, а з іншого – в появі одноманітних, стереотипних рухів у вигляді згинання і розгинання пальців рук, потягувань, махів кистями рук, підстрибуванні, обертання довкола себе, бігання навшпиньки тощо. Особливо характерні кругові рухи кистями рук біля зовнішніх кутів очей. Такі рухи з’являються або посилюються при хвилюванні, при спробі дорослого вступити в контакт з дитиною. Міміка дитини невиразна, характерний погляд повз або “крізь” співбесідника.
Багатьом дітям з аутизмом притаманна підвищена лякливість, вразливість, схильністю до страхів, при цьому особливо виражений страх новизни, який розглядається як хворобливо загострений інстинкт самозбереження.
Інтелектуальний розвиток цих дітей досить різноманітний. Серед них можуть бути діти з нормальним, прискореним, різко затриманим і нерівномірним розумовим розвитком. Відзначається також як часткова або спільна обдарованість, так і розумова відсталість.
До характерних ознак раннього дитячого аутизму належить порушення мови, що відображає основну специфіку аутизму, а саме – несформованість комунікативної поведінки. Тому у дітей з аутизмом, перш за все, порушений розвиток комунікативної функції мови і комунікативної поведінки в цілому. Незалежно від часу появи мовлення і рівня його розвитку, дитина не використовує мову як засіб спілкування, вона рідко запитує, зазвичай не відповідає на питання оточуючих в тому числі і близьких для неї людей. Водночас у неї може досить інтенсивно розвиватися “автономна мова”, “мова для себе”.
Серед характерних патологічних форм мови перш за все характерні ехолалії, химерна, часто скандована вимова, своєрідна інтонація, характерні фонетичні розлади і порушення голосу з переважанням особливої високої тональності в кінці фрази або слова, дитина довго називає себе в другій або в третій особі. У активному словнику відсутні слова «мама», «тато», назви предметів, до яких у дитяти є особливе ставлення: страх, нав’язливий інтерес тощо.
Мова при аутизмі на початкових етапах може розвиватися нормально або навіть пришвидшено, і дитина за темпом її розвитку інколи обганяє здорових однолітків. Потім, зазвичай до 30 місяців (в середньому близько 18 місяців), мова починає поступово втрачатися: дитина перестає говорити з оточуючими, хоча інколи може розмовляти сам з собою або уві сні. Втрата мови завжди поєднується із втратою виразної жестикуляції й імітаційної поведінки. При цьому така втрата мови частіше спостерігається у дівчаток.
При ранньому дитячому аутизмі в домовленнєвий період часто спостерігається відсутність лепетання і слабкий розвиток функції наслідування. Дитина не виконує прості мовні інструкції, хоча непрямими методами можна визначити, що вона розуміє мову. Більш ніж у 50-70% дітей із раннім дитячим аутизмом спостерігається недостатність використання жестів та інтонації в спілкуванні. На початку мовного розвитку ехолалії з’являються рідко, але вони можуть мати місце в старшому дошкільному віці.
Діти з аутизмом рідко використовують повноцінну мову в спілкуванні. У старшому дошкільному віці вони зазвичай погано говорять за межами звичного для них оточення, у них нерідко спостерігаються стійкі аграмматизми, вони майже ніколи не використовують особовий займенник «я» і ствердне слово «так».У деяких випадках аутизм може поєднуватися з різними мовними порушеннями, у тому числі з алалією. Ці форми особливо несприятливі стосовно розвитку мови, оскільки два цих дефекти взаємно підсилюють один одного.
Нерідко різні мовні порушення, у тому числі і алалія, можуть ускладнюватися окремими проявами аутичної поведінки.
Різні варіанти аутичної поведінки можуть формуватися повторно у дітей із важкими формами порушень мови і слуху. Важливе значення має клінічна диференціація різних форм аутичної поведінки стосовно кожної окремої дитини. Важливість цієї диференціації пояснюється ще й тим, що діти з аутичною поведінкою складають групу підвищеного ризику розвитку важкого психічного захворювання – дитячої шизофренії.
Тому при будь-яких відхиленнях в розвитку дитини головне – не намагатися сховатися від проблеми, не чекати коли вона минеться, і вже точно не соромитися, а звертатися до спеціалістів.
